За всі майже тридцять років що я живу в цьому місті лише одного разу людина на вулиці спитала як пройти до книжкового магазину. Сталося то місяць тому, біля стєкляшки, чоловік розмовляв англійською (судячи з вимови – нейтів спікер). Це до питання про духовні скрєпи, які, здається, є у кожного з нас, але у всіх дуже відрізняються. От у мене потужні духовні скрєпи на ґрунті бібліофільства. Якщо хтось вперше приходить в гості й не зупиняється хоча б на хвилинку біля шафи з книжками – відчуваю глибоку образу. Наче людина біля церкви не перехрестилася чи портрет путіна не поцілувала. Осквернили святиню, про що можна далі розмовляти.
Менше з тим, хотів проілюструвати антитезу до поширеного уявлення про те, що паперові книжки все всьо. На прикладі Великобританії (джерело – http://
Костянтин Левін, Facebook
Comments