Алексей Толочко. Очерки Начальной Руси. – Киев ; Санкт-Петербург: Лаурус, 2015, – 336 с.
Історія Русі до ХІ століття ніколи не викликала цікавості. Попри величезну кількість важливих питань (походження й утворення середньовічної держави), бентежила мізерна кількість джерел, які пережовувалися з монографії в монографію. Літописний текст (написаний на двісті років пізніше), кілька договорів з Візантією, археологія, поодинокі згадки в арабських джерелах – усе це переростало в грубезні томи оповідей про походження й структуру держави русів, устрій, побут, міжнародні відносини, детальну етнографію тощо. А ще більше бентежила мізерна кількість дійсно оригінальних інтерпретацій (щільно прив’язаних до тих самих джерелах, без фентезі). Значно цікавіше занурюватися, ну, хоча б, у століття XIII-те.
В “Очерках Начальной Руси” Олексій Толочко нарешті пропонує принципово іншу картину історії Східної Європи ІХ-Х ст.
Відкинувши підхід “у нас існувала протодержава приблизно від 882 року, давайте обґрунтуємо це, які у нас є джерела?”, він спочатку дивиться на ці джерела, з яких потім і намагається зібрати те, що, власне, й можна з них зібрати. А раптом там жодної держави не виявиться? Звичайно, жоден історик не вільний від спроб припасувати джерела під конкретну (власну) теорію. Проте Автор це робить майстерно, до того ж він фактично кидає виклик усій нашій двохсотлітній історіографії, виключивши (цілком логічно) “Повість Врем’яних Літ” зі списку джерел.
Толочко забирає півтора століття державності у Київської Русі, натомість додаючи триста років до історії работоргівлі у Східній Європі, вписуючи це у загальну картину усієї Європи й Близького Сходу того часу. В цьому контексті кумедно виглядає тема “боротьби України й Росії за давньоруську спадщину”. Уявіть собі якби Конго й Ангола сперечалися, хто саме з них – єдиний канонічний спадкоємець португальських колоністів XVI ст. Руси/роси і їхня земля локалізуються у Х ст. виключно в Києві, але це такі роси, з якими ви не захочете себе ототожнювати. Ну і багато там ще чого, почитайте.
Найбільше задоволення отримають, звичайно ж, ті, хто хоча б трішки в темі історіографічних разборок і качєлєй з питань давньоруської історії.
Костянтин Левін, Facebook
Comments