У 2015-му році з’явився український переклад однієї з класичних праць Джозефа Конрада – “Серце пітьми”. Книга, цікава не лише як художній твір, але також і як рясно цитована книга у постколоніальних студіях.
Едвард Саїд пише про неї:
Може, дещо перебільшуючи, я хочу підкреслити, що «Серце пітьми» і створений у ньому образ Африки — це не «лише» література. Цей твір виявився втягнутим у «бійку за Африку» (і становить її органічну частину), яка точилася якраз тоді, коли Конрад писав роман. Цей письменник справді мав невелику аудиторію. Правда й те, що він був дуже критично налаштований до бельгійського колоніалізму. Проте більшість європейців найтісніше наближалися до Африки, читаючи такий доволі вишуканий текст, як «Серце пітьми». У цьому вузькому значенні він ставав частиною європейської спроби вхопитися за Африку, замислитися над нею та вибудувати плани щодо неї. Репрезентувати Африку означає вступити в битву за Африку, безперечно пов’язану з пізнішим опором, деколонізацією тощо. [“Культура й Імперіалізм”, 2007, c. 118]
Протягом усього роману Марлоу, головний персонаж, від імені якого йде оповідь, рухаючись углиб африканського континенту, вимальовує у своїй уяві образ Курца як квінтесенцію присутності цивілізації в джунглях. Найглибша точка проникнення європейців у Африку. Найбільші вантажі слонової кістки. Найдовша і найважча місія як для однієї людини.
Ця уява живиться крихтами інформації, яка великою мірою теж є плодом уяви інших. Марлоу розуміє це, але що далі вглиб континенту, то більше скепсис змінюється цікавістю. Власне, знайомство з Курцем заступає початкову мету його подорожі.
Уявлення, образ надлюдини, персоніфікованої волі європейського континенту в Африці, лише частково доповнюється реальними деталями наприкінці оповіді. Фундамент, основа цього уявлення залишається невимовленим, ненаписаним, проте – центральним.
Абсолютна влада над колонізованими, які починають дивитися на тебе як на бога; надзусилля, що вже скидаються на божевілля; наджорстокість, яка невластива людині імперії в метрополії, але тут отримує простір для “виправданого” існування, – чи не це є тим часто невисловленим, проте одвічно привабливим духом імперії?
Конрад, Джозеф. Серце пітьми: Роман / у перекладі Ігоря Андрущенка. – Львів: Видавництво “Астролябія”, 2015. – 160 с.
Comments