Категорія: Освіта, якої прагнемо

Минулого тижня, дякуючи оголошенням, які сумлінно робить шановний Baudolino, я мав щастя відвідати три вельмі цікаві події в Харківському Університеті: доповідь Степана Величенка “Україна, Росія і колоніалізм (деякі зауваги до проблеми)“, семінар за його ж участю “Чи можна науково переписувати історію підросійської України”, а також був присутній на половині другого дня дводенної міжнародної конференції “У пошуках власного голосу: усна історія як теорія, метод та джерело”.

Позаяк я не належу до академ. середовища, цікаво було зазирнути всередину цієї кухні і винести звідти якомога більше для себе. Хотілося б поділитися окремими враженнями і спостереженнями, нехай вони здебільшого і не стосуються вищенаведених тем.

 

2 коментарі

або “Одна коротка прелюдія до всіх відповідей на болючі питання, що починаються з “Чому в Україні…?”

Книговидання.

Порівняно з 1990 роком, кількість книгарень в Україні скоротилася майже в 9 разів¹. Станом на 01.02.09 в Україні функціонувало 6724 об’єкти книжкової торгівлі, в т. ч. книжкових кіосків – 1829; книжкових відділів – 3779; книжкових магазинів – 1116². Ми навіть не будемо рахувати, який відсоток, замість пропонувати відвідувачам лише книжки, через низькі прибутки змушені торгувати також канцелярією, дитячими іграшками тощо.

Загальний тираж видань, порівняно з 1990 роком впав більше ніж в три рази, а поступове зростання з 2003 року кількості книжок на одну людину відбувається не в останню чергу за рахунок зменшення населення України (порівняйте в табл. 1 роки 2005 і 2006). Зменшення накладів відбулося не тільки за рахунок нестабільної економіки, але й за рахунок зменшення держзамовлення для бібліотек: за період з 1990 по 2008 рік кількість бібліотек зменшилася з 25,6 тис. до 20,6 тис; загальний бібліотечний фонд зменшився з 419 млн. примірників до 352 млн. (в 2007 і 2008 роках відбулося повільне зростання фонду, що впав у 2006 до 324 млн.)³.

Leave a Comment