Skip to content →

Litteralis Posts

Історична освіта: європейський та український досвід

Історична освіта: європейський та український досвід. Викладання національної історії в школах Центральної і Східної Європи. – К., “К.І.С.”, 2010 – 288 с.

Історична освіта: європейський та український досвід

“Шкільні підручники з історії” останніми роками потрапили в сумний перелік найбільш спекулятивних тем, що, зрештою, спричинилося до зростання цікавості до їх змісту і можливих змін, косметичних чи принципових. Але якщо обговорення українських підручників продовжується вже не перший рік (щоправда, за процесом можуть слідкувати переважно обранці долі, у яких є час і можливість відвідувати бібліотеки), то дізнатися про те, що і як пишуть у підручниках інших країн набагато складніше.

Саме тому книжка з такою гучною назвою майже напевно опиниться у ваших руках на шляху до каси, навіть якщо ви насправді прийшли по альбом репродукцій Боттічеллі, чи “Походження видів” Дарвіна (до речі, 2009-го з’явився нарешті український переклад).

Leave a Comment

Демографія України в регіонально-історичній перспективі

Зацікавившись спершу причинами різкого скороченням населення в Чернігівській та Сумській областях в останні десятиріччя, відчув необхідність розглядати їх, по-перше, у загальноукраїнському контексті, а по-друге –  на великому часовому інтервалі. Карти виявили спільну тенденцію для всіх областей Центральної України (в трикутнику Хмельницька – Сумська – Кіровоградська області), тому далі йтиметься саме про цей регіон.

Тож, візуалізація. П’ятдесят один рік між переписом населення 1959 року і кінцем 2010-го (подано сучасні назви областей, замість УРСР всюди вживається Україна)

Населення України 1959 - 2010 рр.

Мал. 1., Табл. 1. Зміна чисельності населення України за період 1959 — 2010 рр.

6 коментарів

Сергій Єфремов. “В тісних рямцях. Українська книга в 1798 — 1916 рр.”

(подається за виданням: Єфремов, Сергій. Вибране: Ст. Наук. розвідки. Моногр. / Упоряд., передм. та прим. Е. Соловей. — К.: Наук. думка, 2002. — 760 с. ISBN 966-00-0762-0)

І

Доля української книги щільно зв’язується з двома моментами, що однаково діяли протягом усієї історії, тільки що кожен тяг у бік просто-таки протилежний. Один — це вимоги нового часу, що викликали відродження українського письменства з кінця XVIII віку і повагом, ступінь по ступеню вели до того, щоб розсунути рямці письменства, а заразом і книжної продукції. Другий — це своєрідна політика московського уряду, що так само повагом, ступінь по ступеню, йшла за спробами відродження і силкувалась їх у корені підтяти, тії рямці звужуючи, іноді зводячи їх на порожнє просто-таки місце. Один — це внутрішня творча сила народу, що намагався вибитися врешті на націю й жити повним національним життям. Другий — це зовнішня руїнницька сила, що нівелювала розбуркані змагання й приборкувала їх, ріжні переходячи стадії насильства. Власне, боротьба цих двох сил сповняє цілу історію української книги, і по спільнодійній отих сил і йшла доля письменства та книги нашої.

Leave a Comment

Ноам Чомськи про “Зіткнення цивілізацій”

Переклад:

Тепер, давайте повернемося до цього “зіткнення цивілізацій”. Розумієте, всі вишукують якусь парадигму, якусь велику штуку, за допомогою якої можна було б маніпулювати людьми. Гантінґтон запропонував “зіткнення цивілізацій”. Ну тобто, це Іслам, Ми, та інші. Головна ідея – пояснити, чому в світі такий безлад. Чому після завершення Холодної війни ми отримали всі ці зіткнення різних етнічних угруповань, і так далі.

Leave a Comment

Андреа Ґраціозі. “Листи з Харкова”.

Graziosi_smallЛисти з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів, 1932 – 1933 роки. Упор. Андреа Ґраціозі. – Х.: Фоліо, 2007.

Не буде новиною твердження, що при вирішенні складних світоглядним проблем ми часто звертаємося до зовнішнього арбітра, шукаємо морального авторитета й підтримки поза межами конфліктуючих сторін (а будь-яке роздоріжжя, ситуація без консенсусу ці сторони має). Перед прийняттям рішення ми наче запитуємо – “що люди скажуть”? З одного боку це можна назвати браком рішучості, але з іншого – також браком сліпої самовпевненості, яка не дозволяє інстинктам заступати розум і, врешті решт, маю надію, допомагає зберегти моральну перевагу над тими, хто такої властивості позбавлений.

З огляду на це, ретельно відібрані свідчення італійських дипломатів про становище в СРСР, які відправлялися з різних міст (з Москви, Харкова, Батумі, Києва) протягом чотирьох з половиною років, є особливо цінним джерелом, важливість якого годі переоцінити.

Leave a Comment