Skip to content →

Litteralis Posts

Непотрібні факти про Верховну Раду

Довго намагався відповісти на запитання “навіщо все це?” і в підсумку не вигадав нічого іншого, як представити непотрібні факти в якості додаткової ілюстрації до пульсуючих тем українського навколополітичного сьогодення:

1) “донецькі” при владі;

2) “росіяни” при владі;

За основу нижченаведених діаграм взято дані про місце народження нинішніх народних обранців. Зрозуміло, що довільне прирівняння місця народження до національності є доволі сумнівним, тому ми і не будемо на цьому наполягати. Власне, ні на чому наполягати не будемо, а тому прохання не розглядати матеріал як провокативний, а радше як розважальний.

Відразу зауважу, що не про всіх народних депутатів є достатньо відомостей в інтернеті (інші джерела не використовувалися), перелік “фантомасів” – внизу сторінки. Місце народження вказано за нинішньою політичною картою (напр. УРСР – Україна).

Тож, давайте по черзі:

Leave a Comment

В. Кулик. Дискурс українських медій. Конспект

Володимир Кулик. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. – К.: Критика, 2010.

(Короткий огляд змісту книжки)

Наведений нижче тезовий конспект майже повністю складається з цитувань, тому вони не виділені окремо (сторінки подано в дужках []). Всі скорочення, які мали б позначатися як “<…>”, теж спрощено, з огляду на розуміння поданого нижче тексту саме як конспекту, а відтак небажання ускладнювати читання додатковими позначеннями. Для точного цитування потрібно звертатися безпосередньо до вказаної сторінки видання. Правопис, курсив – авторські.

Leave a Comment

Володимир Кулик. Дискурс українських медій. Огляд

Володимир Кулик. Дискурс українських медійВолодимир Кулик. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. – К.: Критика, 2010

Не є дивиною, коли поява важливої книжки в Україні проходить непоміченою, просте цього разу неувага блогосфери до цієї праці є дивною хоча б з огляду на те, що представники цієї блогосфери (як мінімум – Отар Довженко і Вахтанг Кіпіані) там цитуються, інколи рясно.
Нижче наважуся зробити огляд цієї потрібної книжки і заохотити до її обговорення, а можливо і прочитання.

Своєю товстенною монографією Володимир Кулик зробив три важливі речі: створив (чи започаткував створення) базу для подальших студій із дослідження українських медійних практик, проаналізував стан медій в Україні та конкретні приклади мововжитку, і врешті – створив джерело, на яке можна посилатися, пояснюючі речі, про які всі ніби знали чи здогадувалися, але які без посилань на конкретне дослідження звучать недостатньо авторитетно.

Leave a Comment

Примара “цивілізаційного розлому”

Тиждень тому, відкривши сайт УП, побачив величезний заголовок “Зіткнення цивілізацій посеред України”, за яким ховалася стаття Михайла Нічоги про існування “двох цивілізацій” в одній державі і непримиренні відмінності, які ці “цивілізації” розділяють. Проглянувши запропоновані аргументи, вирішив, що, напевно, вже за добу сайт має замерехтіти від гострої критика на адресу пана Михайла, проте за цілий тиждень нічого такого не з’явилося, тож мушу опонувати до запропонованого матеріалу сам.

One Comment

Нотатки про “регіональну інтелігенцію”

Продовжуючи тему “цивілізаційного розлому”.

Відомий публіцист Микола Рябчук часто відсилає своїх читачів (або слухачів, в залежності від формату) до книжки Роберта Д. Патнама “Творення демократії: традиції громадської активності в сучасній Італії”, як до праці, яка, на його думку, пояснює фундаментальні (а відтак – цивілізаційні) відмінності між умовним Сходом і умовним Заходом сучасної України. Рябчук проводить паралелі між Півднем Італії та Сходом України, і, відповідно, між італійською Північчю і українським Заходом. Південь італійського півострову, протягом тисячоліття об’єднаний під різними формами автократичного правління, має слабкі горизонтальні зв’язки, а значить і слабке громадське суспільство, низьку ефективність демократичних інституцій. Він протиставляється роздробленій Півночі, яка від ХІІ століття витворювала ранні форми комун, утверджуючи традицію сильних горизонтальних зв’язків, і відтак має зараз сильніше громадське суспільство і більш ефективну роботу демократичних інституцій. Статистично Робертом Д. Патнамом доведена також економічна перевага спільноти з сильнішим громадськими зв’язками над спільнотою із перевагою відносин “патрон-кліент”.

Leave a Comment