Litteralis Posts

Катажина Квятковська-Москалевич. Вбити Дракона. Українські Революції / пер. з польськ. Андрій Бондар. — Львів: Видавництво Львівського медіафоруму, 2017. — 224 с.

Якби ці репортажі писала авторка з України, то вона б не написала їх так. Здається, неможливо весь час занурюватися у нюанси людських доль і найважливіших для країни подій, залишаючись виключно журналістом. Автором літературних текстів. Творцем слів. Вона б обов’язково почала свою власну війну, не шкодуючи сил на покарання винних. Шукала би докази. Закликала під стіни суду. На чергових виборах уже була б у партійному списку, або йшла самостійно по мажоритарці.

Натомість авторка з Польщі мала можливість зберігати дистанцію. Співчувати, проявляти емпатію, але не включатися у події. І ця невелика, але важлива відстань дозволила нам, в Україні, отримати проникливу й динамічну картину власного суспільства.

Leave a Comment

Юрій Шевчук. Мовна шизофренія. — Брустури: Дискурс, 2015. — 60 с.

Купуючи книгу з такою неакадемічною, провокативною назвою та обкладинкою, питаю себе — навіщо?

А потім швидко пригадую, що, попри невщухаючі баталії з приводу мови, які точаться насамперед у середовищі людей, які все ж таки хоча б щось та читають, книжок з дослідження мовного питання в Україні видано мало. Усі вони, придбані, займуть у вас не поличку, не півполички, ні. Вони мають шанс взагалі загубитися, тож ставте їх (усі три чи чотири) кудись у певне місце, бо не знайдете потім.

Тож, особливого вибору (читати чи ні) не було, переходимо до книги. Точніше, брошури у шістдесят сторінок величезним шрифтом. Фактично — одна велика стаття. Як і більшість матеріалів на цю тему, не так схиляє до опису змісту, як спонукає до обговорення.

Leave a Comment

Віктор Франкл. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. Пер. з англ. Олени Замойської. — Х.: Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2016. — 160 с.

Як писати відгук на текст людини, яка пережила кілька років ув’язнення у концтаборах, яка втратила там дружину й батьків, і яка після цього намагається допомагати людям? Тим більше, коли ця людина — всесвітньо відомий Віктор Франкл. І текст — його найвідоміша праця.

Що тут можна написати? Точніше, що саме дозволено? Можна було б перкинутися на постмодерніста й розбирати слова поза контекстом, але пізно. Автора названо, контекст відомий. Відтак, що далі? Написати кілька абзаців пошани, й по тому? А що як текст насправді переповнений протиріччями, наче довжелезна, кепсько підготовлена емоційна промова. Вказати на це буде злочином проти людяності, пам’ятаючи про особистість автора? У цих запитаннях не заховано скепсису. Це, радше, приглядання до авторитету. Авторитету автора, авторитету теми, авторитету відомого тексту, який, здавалося б, не потребує коментування. Наче перед тобою скеля. Вистачить аргументів — здолаєш і підеш далі, ні — впадеш униз.

Leave a Comment

Європейський Союз: дезінтеграція чи відродження? Джордж Сорос у бесідах із Грегором Шміцем. Пер. з англ. Н. Комарової. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2015. — 240 с.

Чотири інтерв’ю польсько-американського фінансиста й мецената німецькому виданню. Усі чотири — протягом 2013-го року. Лише одне з них — після початку Євромайдану в Україні. Інтерес до збірки може бути яким завгодно, залежить від того, хто читає. У нашому випадку це погляд углиб Європи поза контекстом власних трагічних подій дворічної давнини.

Джордж Сорос заробив статки в Америці, граючи на фондових ринках усього світу, і він має сентименти до Європи. Німеччина — ключовий гравець, фундамент Європейського Союзу. Яка ще розмова може бути настільки ж наближеною до актуальних проблем ЄС станом на другу половину 2013-го року, наскільки віддаленою від початку революції в Україні? Ми маємо можливість почитати, у якому стані та з якими проблемами жила об’єднана (без нас) Європа в момент, коли довелося обирати між допомогою Україні та збереженням партнерських відносин з Росією.

Leave a Comment