Litteralis Posts

Алексей Толочко. Очерки Начальной Руси. – Киев ; Санкт-Петербург: Лаурус, 2015, – 336 с.

Історія Русі до ХІ століття ніколи не викликала цікавості. Попри величезну кількість важливих питань (походження й утворення середньовічної держави), бентежила мізерна кількість джерел, які пережовувалися з монографії в монографію. Літописний текст (написаний на двісті років пізніше), кілька договорів з Візантією, археологія, поодинокі згадки в арабських джерелах – усе це переростало в грубезні томи оповідей про походження й структуру держави русів, устрій, побут, міжнародні відносини, детальну етнографію тощо. А ще більше бентежила мізерна кількість дійсно оригінальних інтерпретацій (щільно прив’язаних до тих самих джерелах, без фентезі). Значно цікавіше занурюватися, ну, хоча б, у століття XIII-те.

В “Очерках Начальной Руси” Олексій Толочко нарешті пропонує принципово іншу картину історії Східної Європи ІХ-Х ст.

Хіроакі Куромія. Зрозуміти Донбас. — К.: ДУХ I ЛIТЕРА. — 2015. — 142 с.

Хіроакі Куромія парадоксальним чином описує Донбас як одвічну територію свободи. Від початку – Дике Поле, нічия земля. Далі – фронтир індустріалізації у царській Росії . А наступні 70 років – мекка для втікачів. Місце, де могли загубитися й, відтак, уникнути репресій радянської влади усі “політично неблагонадійні елементи”. Територія без ідеології, без чітко артикульованої національності, погано керована з центру, така ж і в незалежній Україні:

“Донбас, так само як і колись колишні козаки, використовував протиборчі влади й партії (російську, українську, ліберальну, марксистську, націоналістичну тощо) для того, щоб отримати найбільшу політичну вигоду для себе в даний момент. <…> Донбас не довіряє метрополії. Його стратегія – “анти-метрополія”.